Перше знайомство з островом «Свободи».

Багато років тут будували соціалізм... але не добудували. Напевно, вже й не добудують ... Проте, країна все ще намагається йти колишнім курсом. Правда, вже з деякими послабленнями. Наприклад, пару років тому нарешті дозволили мобільники, спростили процедуру виїзду за кордон ... схоже, поки і все.

IMG 4756Якщо ви купите турпутівку на Кубу, то вас, швидше за все, поселять в пафосному багато зірковому готелі де-небудь на Варадеро або на неменш респектабельних островах. Там, на закритій території, куди не допускають сторонніх (громадян куби) панує щось середнє між розвиненим капіталізмом і недорозвиненим соціалізмом. Перебиваючись з омарів на шампанське, ви не отримаєте абсолютно ніякого уявлення про те, як і чим живе країна перемігшої революції. Але якщо така перспектива вас не влаштовує, наприклад від омарів вже нудить, можете взяти напрокат машину, благо для туристів їх достатня кількість, і відправитися в подорож по країні. Можна і на приватному таксі. Це недорого, а в порівнянні з вартістю путівки - сущі дрібниці. Оренда простенького автомобіля (з автоматом і кондиціонером) обійдеться в приблизно в 80-90 CUC в день. Всі податки і страховки включені, ну а бензин коштує майже як у нас.

IMG 5501Від Варадеро до Гавани всього 130 км. Здавалось би пара годин їзди. Але тут ніхто нікуди не поспішає. Якщо не нахабніти і бути як всі, то години за три доберетеся. А ще врахуйте, що при обгонах і перестроюваннях на Кубі прийнято сигналити, на більшості машин немає дзеркал заднього виду, старі б'ються, губляться, крадуться, а нові взяти ніде.

IMG 4656Кубинський автопарк, це чи не головна визначна пам'ятка країни. Відсотків на 70 він складається зі старих американських моделей середини минулого століття. Це машини, які колись кинули законні власники, спішно покидаючи острів після революції 1959 року. Трофеї дісталися переможцям, і тепер на них продовжують їздити вже нащадки колишніх революціонерів.

IMG 4628У точності такі ж автомобілі використовуються і державними службами, інших то майже немає. Хоча останнім часом допомагає братський Китай, почали з'являтися новенькі творіння китайського автопрому, для Куби це хороший варіант оновити парк легковиків. До речі, на Кубі за кольором дегж. номера можна визначити кому при належить машина. Якщо жовтий то це приватний власник, червоний або синій - держструктура. Військовим видаються зелені номера, а прокатні контори користуються коричневими.

IMG 5799Купити новий автомобіль мало хто може собі дозволити. Успішний кубинець може похизуватися хіба тим, що у нього є своя власна практично нова «Лада»... 82-го року випуску! Старі радянські машини тут люблять. За надійність, економічність і ремонтопридатність. Словом за всі ті якості, якими вже не володіють 60-річні «американці».

Що подивитися в Гавані? УСЕ! Сам місто, його людей, архітектуру, не поспіхом побродити по "смітниках" в безпосередній близькості від туристичних стежок. Відверто кажучи серце кров'ю обливається дивлячись на зруйновані або напівзруйновані будинки «колоніального періоду». Але якщо ви вирішите здатися на милість екскурсійного бюро, при якому є професійний центр перекладів для тих, хто не знає іспанську мову, то в першу чергу вас поведуть по Хемінгуеєвсьих місцях. І швидше за все, почнуть з готелю Ambos Mundos.

IMG 5979Старий поскрипуючий ліфт з бронзовими вензелями і кованими решітками (теж пам'ятка) доставить вас на п'ятий поверх. У кутовому номері №511 в 30-і роки минулого століття жив Ернест Хемінгуей. Кажуть, саме тут був написаний роман «По кому дзвонить колокол». Сьогодні в цьому номері музей. Тут можна побачити друкарську машинку і особисті речі письменника. За вхід просять пару песо, а постояльців готелю, неохоче але пускають безкоштовно.

На першому поверсі готелю є бар. Він існував і за часів Хемінгуея але письменник його чомусь не жалував. «Мохіто я п'ю в «Бодегіто», а дейри у «Флорідіті», - говорив він. «Бодегіто» і «Флорідіта» - два найвідоміших бару в Гавані. У них схоже Ернест і «втратив» свою печінку.

IMG 5954Вийшовши з готелю, поверніть ліворуч по пішохідній вулиці Обіспо. Буквально метрів через 200, справа в провулку, буде «Бодегіто». Всі стіни цього кафе поцятковані автографами. Якщо пошукати, то серед них можна знайти підписи багатьох відомих людей. Наприклад, Сальвадора Альєнде і Гаррі Купера. За історичний антураж доводиться платить: Мохіто тут коштує аж п'ять песо - вдвічі дорожче, ніж в будь-якому іншому місці!

До «Флорідіти» по тій же вулиці Обіспо треба йти ще хвилин 10-15. Розповідають, що за цим маршрутом «собутильники» нерідко носили п'яного Хемінгуея з бару в готель. Мабуть, брешуть! Однак в барі письменника пам'ятають! Бронзовий Хем і сьогодні сидить на своєму улюбленому місці в кутку за стійкою. Можна присісти поруч і теж замовити дайкірі. Обійдеться це вже навіть не в п'ять, а в шість песо!

IMG 4732Наступним пунктом обов'язкової програми у вас обов'язково стане відвідування Музею кубинського рому і фабрики з виробництва сигар. Вибирайте що вам цікавіше, а краще відвідайте і те й інше. Взагалі на Кубі є два бренди які нещадно експлуатують всі кому не лінь, Хемінгуей і комендант Че Гевари, не рахуючи рому і сигар.

«Музей рому» знаходиться на набережній, теж в 15 хвилинах ходьби від готелю Ambos Mundos. Кожні півгодини починається екскурсія в ході якої вам розкажуть як і з чого роблять справжній ром, і навіть дадуть про дегустувати різні сорти. Там же можуть запропонувати пару пляшок краденого рому, за ціною на 30-50% нижче магазинної.

IMG 4925А ще ви дізнаєтеся, що ром який продають у нас, насправді пити не можна, він призначений виключно для коктейлів. У чистому вигляді вживають тільки більш дорогі напої як мінімум «mix», а краще п'ятирічної витримки!

На сигарній фабриці теж є екскурсії, але вони проходять тільки за розкладом який треба знати заздалегідь. Російськомовних гідів там немає тому вам доведеться вибирати між англійською та іспанською мовами. Вартує екскурсія недешево - 10 песо, але інакше не пускають.

IMG 4888При фабриці працює сигарний магазинчик але ціни в ньому вас неприємно здивують. Правда, ще під час екскурсії до вас напевно тихенько підійде хтось із працівників і озираючись, запропонує купити у нього коробочку сигар. Недорого. Прямо тут. За прохідною. Крадуть! Погоджуватися чи ні справа ваша, але гарантії якості на цей продукт вам, зрозуміло ніхто не дасть.

Увечері варто відвідати так звану церемонію гарматного пострілу. Що б побачити її, треба їхати на інший бік затоки, в фортецю Сан-Карлос-де-ла-Кабанья. Зі старої Гавани туди можна потрапити через тунель під протокою. Якщо ви вже продегустували коктейлі та побували в Музеї рома, доведеться залишити машину і взяти таксі. За поїздку туди беруть 3-4 CUC, назад, як мінімум удвічі більше. А куди ви подінетеся? Сьогодні ця церемонія - данина традиції і барвисто обставлений атракціон для туристів. А колись вона мала важливе оборонне значення. Рівно о 21.00 з кріпосної стіни стріляла гармата. За її сигналу з дна протоки піднімали ланцюг, що відгороджує вхід в бухту від моря, а на вулицях міста наступала комендантська година. В такий спосіб влада Гавани намагалися захиститися від лютуючих в Мексиканській затоці піратів.

Ще в Гавані багато «цікавих» місць для чоловіків, але цей вид туризму підійде для особливо відчайдушних екстремалів. Кажуть бували випадки, коли поверталися з побачення з прекрасною незнайомкою навіть без шкарпеток, не кажучи вже про більш коштовні речі.

IMG 5536З Гавани можна поїхати на південний схід. Назад по узбережжю, повз Варадеро, через містечко Карденас де в середині XIX століття була побудована перша фабрика по виробництву кубинського рому, і далі вглиб країни в місто Санта-Клара. Шлях до нього непростий, а GPS на Кубі не працює - немає карт. Доведеться користуватися досить умовною схемою і частіше питати дорогу у місцевих жителів. Санта-Клара - колиска революції. Бій за це місто в грудні 1958 року закінчилося перемогою ПОВТaев, якими керував сам команданте Че Гевара. Через 12 годин після взяття Санта-Клари колишній правитель Куби - генерал Батіста втік з країни і війська Фіделя Кастро здобули остаточну перемогу. На згадку про ті дні в Санта-Кларі споруджено меморіал комплекс в якому знаходяться могила і Музей Че Геваро. Його прах знайшли в горах Болівії в 1997 році, перенесли сюди і з почестями поховали в спеціально побудованому мавзолеї.

Ще про славні дні революції нагадує бронепоїзд, який віз зброю і підкріплення урядовим військам але був захоплений повстанцями. Зараз з нього теж зробили музей. Скажу відразу, він мало схожий на сталеві громади часів громадянської війни в СРСР. Кубинський бронепоїзд це всього лише зчіпка товарних вагонів, обшитих сталевими листами. Нічого особливого.

IMG 5805Зате вражає те, що навіть загиблий майже півстоліття назад Че продовжує служити справі революції. Його ім'я стало розкрученим брендом і сьогодні поповнюють бюджет Куби. Хочете майку з портретом Команданте? А компакт-диск з його улюбленими піснями? Або альбом з фотографіями?

Об'єкт №460 це не військовий об'єкт. До Великої кубинської революції він теж не має практично ніякого відношення. Під номером 460 в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО було внесено місто Тринідад, що знаходиться поблизу узбережжя Карибського моря, на «нижній» стороні острова.

IMG 5502Від Санта-Клари до нього можна доїхати всього за пару годин. Дорога погана, але машин на ній практично немає. Перша несподіванка підстерігає мандрівника вже в місті, в'їзд в його центральну частину заборонено. Вулиці перегороджені кам'яними стелами а біля них нудьгують молоді люди, побачивши туристів починають розмахувати замизганими папірцями зі словами «parking» і «official». Мовляв, плати кілька песо і залишай тут свою машину. Виявилося, що платити не обов'язково. Від цього нічого не зміниться. Але оглядати визначні пам'ятки - вузькі вимощені бруківкою вулички і побудовані в колоніальним стилі будівлі - дозволяється тільки пішки. Це не страшно, обійти все містечко можна за годину. Не полінуйтеся, він того вартий. Просто так би об'єктом Всесвітньої спадщини не оголошували!

IMG 5165Наостанок, ще одна порада - подорожуючи по країні ви напевно зіткнетеся з проблемою ночівлі. Готелів за межами курортної зони на Кубі майже катма а ціни в них досить високі, зате існує система дешевих хостелів. Всі вони приватні. Це один з небагатьох видів підприємницької діяльності, офіційно дозволених урядом. Цікаво, звідки вони беруть продукти? У місцевих крамницях нічого немає, якщо не брати до уваги ті десять-п’ятнадцять найменувань продуктів які понуро стирчать на полиці і відпускаються по продуктових карточках.

IMG 4664Тринідад - центральна частина міста, вона вважається прекрасним зразком колоніальної архітектури, химерно поєднувала в собі елементи бароко і неокласицизму. Чесно кажучи, виглядає цей мікс дикувато.

Гарний покажчик дороги на в'їзді в Тринідад красномовно свідчить про те, що місце це зразково-показове, туристичне. Звичайні міста задовольняються непоказними табличками з назвою і обов'язково якимось революційним гаслом, написаним на бетонній плиті.

Кубу я б не розглядав як країну чисто пляжного відпочинку, для цього є маса інших курортів по всьому світу. Куба цікава в своєму дивовижному поєднанні розкоші дорогих готелів і масової бідності місцевого населення, хоча переважна більшість кубинців про це навіть не підозрює. Цю країну треба обов'язково навідати поки туди не прийшли капіталісти, інакше це буде чергова Флорида, Домінікана або щось подібне.

В цю Країну і в її неймовірно добродушний народ не можна не закохатися!

Володимир Пономаренко

2013 р.